АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС У СФЕРІ ЗАХИСТУ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Краткое описание

ДЕВЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БОРСУК НАТАЛІЯ ЯКІВНА

УДК 342.959

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС
У СФЕРІ ЗАХИСТУ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Спеціальність 12.00.07 – Адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Савченко Леся Анатоліївна,
доктор юридичних наук,
професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ 1
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС У СФЕРІ ЗАХИСТУ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ЯК РІЗНОВИД ПРИМУСУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ ………………………………………….

14
1.1. Поняття, види та класифікація заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції…………………………......................
14
1.2. Антимонопольний комітет України як суб’єкт застосування заходів адміністративного примусу ………………………. …………………………..
38
Висновки до розділу 1…………………………………………………………. 63
РОЗДІЛ 2
ПОПЕРЕДЖЕННЯ, ПРИПИНЕННЯ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ЗАХОДИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ В СФЕРІ ЗАХИСТУ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ…………………………………………...

67
2.1. Попередження та припинення як заходи адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції………………………………………..
67
2.2. Особливості адміністративної відповідальності в сфері захисту економічної конкуренції ……………………………………………………….
107
2.3. Специфіка штрафів, які накладаються органами Антимонопольного комітету України ……………………………………………………………….
124
Висновки до розділу 2…………………………………………………………. 137
РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ В СФЕРІ ЗАХИСТУ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ…………………………………………...

142
3.1. Зарубіжний досвід застосування заходів примусу у сфері захисту економічної конкуренції ……………………………………………………….
142
3.2. Роль суду в удосконаленні правової моделі регулювання відносин у сфері захисту економічної конкуренції……......................................................
153
Висновки до розділу 3…………………………………………………………. 166
ВИСНОВКИ......................................................................................................... 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………............................................ 175

ВСТУП
Актуальність теми. Рівень конкурентного середовища в країні та конкурентоспроможності вітчизняної економіки залишається низьким, що створює загрозу національній безпеці в економічній сфері. Ключовим завданням щодо існування конкурентного середовища як елемента забезпечення економічної безпеки держави є формування належного правового механізму запобігання, виявлення, припинення правопорушень у сфері економічної конкуренції та підвищення ефективності заходів адміністративного впливу, що застосовуються до порушників. На це спрямовано діяльність спеціально уповноваженого органу державної влади – Антимонопольного комітету України.
Численні нормативно-правові акти, що прийняті для врегулювання взаємовідносин органів Антимонопольного комітету України та інших органів влади, юридичних і фізичних осіб, не забезпечують належного та ефективного регулювання та охорони суспільних відносин у сфері захисту економічної конкуренції. У багатьох випадках справи, які розглядаються Антимонопольним комітетом України, зачіпають економічні інтереси широкого кола споживачів та держави, від їх вирішення залежить припинення кризових процесів на стратегічних та соціально важливих ринках (палива, продовольства, житлово-комунальних послуг тощо), а суми збитків можуть сягати мільйонів гривень. Разом із цим, у законодавстві України неврегульованими залишаються багато питань, пов’язаних із забезпеченням доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України, зокрема, щодо порядку виклику фізичної особи, якій відомі будь-які обставини, що підлягають встановленню у справі, та надання нею пояснень, опечатування приміщень та інших місць зберігання носіїв інформації при проведенні перевірки у справі тощо. На сьогодні вже гостро постала необхідність врегулювання цих питань. Набутий Антимонопольним комітетом України досвід та світова практика свідчать, що суб’єкти господарювання не фіксують свої домовленості щодо узгодженої поведінки на ринку в якихось документах, а чинять це таємно. У зв’язку з такими неформальними, прихованими усними домовленостями, виникає проблема збирання доказів щодо узгодження суб’єктами господарювання своєї конкурентної поведінки й необхідність забезпечення органів Антимонопольного комітету відповідними процесуальними інструментами збирання доказів. У цьому випадку основної уваги потребує саме доведення існування домовленості, а не демонстрація її впливу на ринок в економічному плані. Тому аби віднайти якісні, належні та допустимі докази, органи Антимонопольного комітету мають використовувати спеціалізовані інструменти для їх збору.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2002 року № 145-р схвалено Концепцію Конкуренційного процесуального кодексу України, у загальних положеннях якої зазначено, що оскільки процедури розслідування, доказування, прийняття відповідних рішень, забезпечення дотримання необхідних процесуальних гарантій учасників процесу, процесуальні строки тощо недостатньо врегульовані, не повною мірою забезпечується й виконання завдань захисту конкуренції.
Наявні здійснювані примусові заходи щодо протидії протиправним діянням у сфері економічної конкуренції на практиці є недостатніми та неефективними. Тому оновлення заходів адміністративного примусу у сфері захисту економічної конкуренції, перегляд їх потенціалу, наближення до сучасних вимог і до принципів європейських держав на сьогодні залишається актуальним першочерговим завданням вітчизняної правової науки та практики.
Вагомий внесок у дослідження загальних проблем сутності та підстав адміністративного примусу зробили такі вчені-юристи, як Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, В.В. Зуй, М.І. Єропкін, Р.А. Калюжний, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В Кузьменко, О.В. Терещук, В.К. Шкарупа, Д.М. Лук’янець. Крім робіт зазначених науковців, теоретичну основу дослідження становлять також праці В.Б. Авер’янова, В.Т. Білоуса, Л.М. Касьяненко, Л.А. Савченко, В.М. Поповича, Д.Г. Мулявки, О.Н. Ярмиша та інших. Здійснення дослідження визначеного предметного спрямування обумовило необхідність звернення до напрацювань вчених, які вивчали окремі аспекти діяльності Антимонопольного комітету України та сфери захисту економічної конкуренції: О.О. Бакалінської, Л.Р. Білої, З.М. Борисенко, Ю.В. Журика, Н.М. Корчак, С.А. Кузіміної, І.А. Шуміла та інших.
Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що проблема адміністративного примусу у сфері захисту економічної конкуренції вивчена фрагментарно, що обумовлює потребу проведення її комплексного наукового аналізу. Крім того, наявність суперечностей у чинному законодавстві про захист економічної конкуренції визначає необхідність формування змін і доповнень до законів, підзаконних актів, які мають спиратись на відповідну теоретичну модель. Зазначене вище й обумовлює актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно та на виконання Програми інтеграції України до Європейського Союзу (затвердженої Указом Президента України від 14.09.2000), на виконання пункту 22 Плану заходів щодо виконання у 2010 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 червня 2010 року № 1196-р (сфера адаптації «Правила конкуренції»), відповідає положенням законодавства Європейського Союзу, а саме: Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 від 16 грудня 2002 року щодо імплементації правил конкуренції, визначених статтями 81 та 82 Договору, Регламенту Комісії (ЄС) № 773/2004 від 7 квітня 2004 року щодо здійснення Комісією процесуальних дій відповідно до статей 81 та 82 Договору про ЄС, Повідомлення Комісії (ЄС) щодо розгляду Комісією скарг, поданих на підставі статей 81 і 82 Договору про ЄС (2004/C 101/05).
Тему дисертації затверджено Вченою радою Київського університету права Національної академії наук України 26 січня 2010 року (протокол № 6). Дослідження є частиною науково-дослідної теми Київського університету права Національної академії наук України «Правова система України в умовах сучасних та міжнародних тенденцій розбудови державності» на 2011 рік (державний реєстраційний номер 0111U000006), у розробці якої дисертантка брала безпосередню участь.
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних джерел, чинних нормативно-правових актів, законопроектів, міжнародно-правових документів, практики застосування органами Антимонопольного комітету України та судами законодавства про захист економічної конкуренції розкрити правові проблеми застосування заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції, сформулювати теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо напрямів удосконалення їх нормативно-правового регулювання.
Відповідно до поставленої мети були визначені такі основні завдання дослідження:
– з’ясувати характерні ознаки та сформулювати поняття адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції;
– визначити види заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції та здійснити їх класифікацію;
– розкрити особливості діяльності Антимонопольного комітету України як суб’єкта, що застосовує заходи адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції;
– сформулювати принципи, на яких повинна ґрунтуватися діяльність Антимонопольного комітету України, що пов’язана із вжиттям заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції;
– окреслити межі компетенції Антимонопольного комітету України щодо застосування заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції;
– з’ясувати особливості адміністративної відповідальності у сфері захисту економічної конкуренції;
– дослідити специфіку штрафів, що накладаються органами Антимонопольного комітету України у сфері захисту економічної конкуренції, та методику їх визначення;
– проаналізувати судову практику та механізм виконання рішень органів Антимонопольного комітету України;
– розробити зміни і доповнення до чинного законодавства у сфері захисту економічної конкуренції.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при застосуванні Антимонопольним комітетом України заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції.
Предмет дослідження – адміністративний примус у сфері захисту економічної конкуренції.
Методи дослідження. Відповідно до мети, у дисертації використана раціональна сукупність методів і прийомів теорії пізнання. Базовим методом даного дослідження є діалектичний метод, за допомогою якого проблеми застосування заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції проаналізовано у взаємозв’язку і взаємозалежності, цілісності та динаміці. Характер та обсяг предмета дисертаційного дослідження зумовили також використання історико-правового методу – для з’ясування витоків інституту державного захисту економічної конкуренції (п. 1.1.); порівняльно-правового – для порівняльного аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду застосування заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції (п. 3.1.); системного – для дослідження структурних складових заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції (п.п. 1.1., 2.1.); формально-логічного – для визначення основних понять у цій сфері відносин, таких як «заходи попередження», «заходи припинення», «адміністративна відповідальність» (п.п. 2.1., 2.2.); структурно-функціонального – для визначення ролі і місця Антимонопольного комітету України серед інших суб’єктів правовідносин у сфері економічної конкуренції (п. 1.2.); статистичного – для аналізу емпіричних даних щодо стану практики судів та органів Антимонопольного комітету України (п.п. 2.1., 3.2.); моделювання та прогнозування – для розробки рекомендацій щодо оптимізації шляхів використання заходів адміністративного примусу у сфері захисту економічної конкуренції (п.п. 2.2., 2.3., 3.1.); опитування – для проведення анкетування та опрацювання його результатів (п.п. 2.1., 2.3.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції, у межах якого визначено сутність і мету примусових заходів у правозастосовчій діяльності органів Антимонопольного комітету України, сформульовано низку понять, концептуальних теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства, із яких на захист виносяться такі:
вперше:
– дається авторське тлумачення поняття «адміністративний примус у сфері захисту економічної конкуренції», виходячи з характерних ознак примусу в адміністративному праві та особливостей, зумовлених законодавством про захист економічної конкуренції, зокрема, мети, підстав, суб’єктів, характеру заходів;
– визначено термін «уповноважені особи Антимонопольного комітету України» і запропоновано закріпити його на законодавчому рівні, оскільки поняттям «органи Антимонопольного комітету України», яке містить чинне законодавство, не охоплюються всі особи, які можуть застосовувати заходи адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції (пропозиції автора враховано в проектах Законів України «Про забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України», реєстраційний № 3640 від 18.06.2003 та «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, які розглядаються органами Антимонопольного комітету України, реєстраційний № 9508 від 28.11.2011);
– аргументовано необхідність доповнення системи заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції такими видами, як: виклик уповноваженими особами Антимонопольного комітету України осіб для дачі пояснень та опечатування приміщень та інших місць зберігання носіїв інформації об’єктів перевірки, розроблено порядок здійснення таких заходів (пропозиції автора враховано в проектах Законів України «Про забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України», реєстраційний № 3640 від 18.06.2003 та «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України, реєстраційний № 9508 від 28.11.2011);
– запропоновано механізм забезпечення виконання рішень про накладення штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, основою якого має стати право органів Антимонопольного комітету України накладати арешт на кошти відповідача, з огляду на свідоме затягування суб’єктами господарювання судових процесів та існуючої тривалості виконавчих проваджень (розроблено відповідний проект Закону);
удосконалено:
– положення про головний об’єкт правового захисту конкуренції – суспільний інтерес. Захист прав учасників ринку з боку держави здійснюється у тих випадках, коли об’єктом захисту стає публічний інтерес – конкуренція на ринку, спільний інтерес категорії учасників ринку, а не окремий індивідуальний інтерес приватних осіб;
– систематизацію видів заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції (письмове витребування інформації; одержання усних пояснень; проведення перевірки; вилучення оригіналів документів чи інших доказів; накладення штрафу; примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; блокування цінних паперів; встановлення вимог і зобов’язань до учасників узгоджених дій, концентрації; накладення арешту на предмети, документи, інші докази тощо) та запропоновано їх поділ за усталеною класифікацією на заходи попередження, припинення та відповідальності, залежно від мети та підстав застосування;
– формулювання принципів процесуальної діяльності органів Антимонопольного комітету України (верховенства права, законності, рівності перед законом, об’єктивності, пропорційності (відповідності), безпосередності, гласності), нормативне закріплення яких сприятиме визначенню основних форм та методів, сутності процедурної форми у сфері захисту економічної конкуренції;
набули подальшого розвитку:
– обґрунтування пропозиції застосування у вітчизняній юридичній науці назви галузі законодавства «законодавство про захист економічної конкуренції» замість «антимонопольне законодавство», «конкурентне законодавство», «антимонопольно-конкурентне законодавство», «конкуренційне законодавство»;
– аргументація перегляду теоретико-правових засад відповідальності у вигляді накладення штрафів органами Антимонопольного комітету України та нарахування пені за їх несвоєчасну сплату, з огляду на їх грошовий характер, зарахування лише до державного бюджету та закріплення у вітчизняному законодавстві поняття фінансової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності;
– теза про необхідність нормативного закріплення методики розрахунку розмірів штрафів, які накладаються органами Антимонопольного комітету України, що сприяло б прозорості та послідовності політики їх визначення;
– обґрунтування доцільності надання системі органів Антимонопольного комітету України статусу правоохоронних органів і закріплення відповідних положень на законодавчому рівні;
– обґрунтування доцільності створення окремої спеціалізованої палати у Вищому адміністративному суді України, що допомогло б вирішити проблему забезпечення єдності судової практики у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання:
– у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень актуальних проблем правового регулювання відносин у сфері захисту економічної конкуренції;
– у правотворчій сфері – при вдосконаленні вітчизняного законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, при підготовці проектів Законів України «Про забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України», реєстраційний № 3640 від 18.06.2003, «Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України, реєстраційний № 9508 від 28.11.2011, Конкуренційного процесуального кодексу України;
– у сфері правозастосування – для підвищення ефективності застосування заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції;
– у навчальному процесі – під час викладання курсів «Адміністративне право», «Конкурентне право», при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів (акт впровадження від 12.10.2011).
Основні висновки дисертації прийнято до уваги Антимонопольним комітетом України з метою подальшого впровадження у практичну роботу та при підготовці проектів відповідних нормативно-правових актів (довідка Антимонопольного комітету України № 07-29/07-11995 від 09.12.2011).
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження виконано й обговорено на кафедрі конституційного та адміністративного права Київського університету права Національної академії наук України. Основні положення і висновки роботи доповідалися на наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Проблеми правотворчості очима науковців» (Тернопіль, 2010), Міжнародній науково-практичній конференції з юридичних наук «Тенденции развития юридической науки в современных условиях» (Горлівка, 2010), ХV Міжнародній молодіжній науково-практичній конференції «Європейський шлях розвитку України: плани і реалії» (Київ, 2010), міжнародній науково-практичній конференції «Декларація про державний суверенітет України – передумова її незалежності та демократичного розвитку» (Харків, 2010), Міжнародній науково-практичній конференції «IV наукові читання, присвячені пам’яті В.М. Корецького» (Київ, 2011).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано дев’ять наукових праць, чотири з яких – наукові статті у фахових виданнях, п’ять – тези доповідей за матеріалами науково-практичних конференцій.
Структура дисертації зумовлюється поставленою метою та сформульованими завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що поділяються на вісім підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок, з них: 174 сторінки основного тексту, 14 сторінок зі списком використаних джерел (172 найменування); 12 сторінок додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексній характеристиці заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції, визначенні особливостей їх застосування та обґрунтуванні рекомендацій щодо удосконалення адміністративного примусу у сфері захисту економічної конкуренції. Основними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Адміністративний примус у сфері захисту економічної конкуренції – це застосування органами та уповноваженими особами Антимонопольного комітету України до суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, які не перебувають у їх підпорядкуванні, незалежно від волі та бажання останніх, передбачених нормами законодавства про захист економічної конкуренції заходів впливу майнового та немайнового характеру з метою захисту економічної конкуренції, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також покарання за їх вчинення.
2. Головним об’єктом правового захисту конкуренції є суспільний інтерес – функціонування ефективної конкуренції на ринках, економічна свобода підприємців, їхнє право на участь у виробництві, обміні чи споживанні ресурсів, право вільного вибору контрагентів. Отже, захист економічної конкуренції повинен здійснюватися в цілому в інтересах суспільства і мати характер захисту публічного інтересу. Проте це не обмежує права окремих осіб у порядку цивільного судочинства вимагати відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Рішення органів Антимонопольного комітету України у таких випадках є юридичним фактом, який дає підстави для подання таких позовів і знімає з позивачів обов’язок доведення протиправності дій відповідачів. У той же час, реальна загроза таких позовів для потенційних порушників могла б стати стримуючим фактором у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій, оскільки б значно підвищувала ризики фінансових втрат у результаті викриття порушення.
3. В юридичній літературі вживається різна термінологія: антимонопольне законодавство, антимонопольно-конкурентне законодавство, конкурентне законодавство, конкуренційне законодавство. Проте Закон України «Про захист економічної конкуренції», який уже понад 10 років визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, містить тільки одне визначення – законодавство про захист економічної конкуренції. З огляду на це, ми пропонуємо застосування у вітчизняній юридичній науці назви галузі законодавства –«законодавство про захист економічної конкуренції».
4. Значна кількість наявних заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції дає підстави для їх систематизації за усталеною в науці адміністративного права класифікацією на такі: заходи попередження, заходи припинення та заходи відповідальності. До заходів попередження у даній сфері відносин можна віднести: проведення перевірки; запит інформації; встановлення вимог і зобов’язань до учасників узгоджених дій, концентрації тощо. Заходи другої групи, а саме заходи припинення включають: блокування цінних паперів; запит інформації; проведення перевірки; вилучення документів, предметів; накладення арешту тощо. Деякі із зазначених адміністративно-примусових заходів можуть використовуватися і як заходи адміністративного попередження, і як заходи адміністративного припинення (зокрема, проведення перевірки, запит інформації), їх статус та критерії розмежування визначаються наявністю та відсутністю порушення. До заходів відповідальності за порушення правил економічної конкуренції відносяться штраф, пеня, примусовий поділ суб’єкта господарювання, що зловживає монопольним становищем на ринку.
5. З метою належного виконання державою своїх обов’язків щодо захисту економічної конкуренції, підвищення ефективності використання потенціалу адміністративного примусу, засади якого визначені у законодавстві про захист економічної конкуренції, враховуючи зарубіжний досвід, вбачається за доцільне доповнити систему заходів адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції за рахунок посилення повноважень Антимонопольного комітету України таким чином, щоб він міг проводити повноцінне розслідування найнебезпечніших порушень у даній сфері. Зокрема, передбачити право Антимонопольного комітету України викликати осіб для дачі пояснень та опечатувати приміщення чи місця зберігання носіїв інформації під час проведення перевірки. Зазначені права органів Антимонопольного комітету України через їх нагальність та актуальність наразі пропонується визначити через внесення доповнень до чинного законодавства (проект Закону, в якому запропоновано зміст відповідних статей, додається), а в перспективі визначити здійснення таких прав окремими статтями у проекті Конкуренційного процесуального кодексу України у відповідних главах щодо повноважень Антимонопольного комітету України під час розслідування справ про порушення. При цьому необхідно передбачити порядок надіслання та вручення повістки, притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності за злісне ухилення від явки за викликом, врахування випадків, коли особа не може з’явитися за викликом з поважних причин, підстави та строки опечатування, можливість та підстави залучення спеціалістів для відчинення опечатаного приміщення, відповідальність фізичних осіб за порушення недоторканості приміщень і цілісності печаток до закінчення строку опечатування тощо.
6. Наявність великої кількості зазначених заходів свідчить про неможливість їх застосовування одним–кількома суб’єктами, що й дає змогу вести мову про існування цілої системи суб’єктів застосування (органів Антимонопольного комітету України), які уповноважені контролювати відносини у цій сфері та приймати обов’язкові рішення про захист економічної конкуренції. Для підвищення ефективності діяльності Антимонопольного комітету України необхідно на законодавчому рівні надати статус правоохоронних органів системі органів Антимонопольного комітету України, запровадити систему спеціальних звань працівників підрозділів системи органів Антимонопольного комітету України, які виконують функції, визначені статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Це, у свою чергу, забезпечить реалізацію приписів законодавства щодо спеціального статусу системи органів Антимонопольного комітету України.
7. Поняттям «органи Антимонопольного комітету України» у законодавстві про захист економічної конкуренції не охоплюються всі особи, які можуть застосовувати заходи адміністративного примусу в сфері захисту економічної конкуренції. З огляду на це, пропонується ввести ще один новий термін «уповноважені особи Антимонопольного комітету України», що вживатиметься на визначення державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення, працівників Антимонопольного комітету України або його територіального відділення, які мають повноваження на вчинення відповідних процесуальних дій.
8. Процесуальна діяльність органів Антимонопольного комітету України повинна здійснюватися за принципами: 1) верховенства права (пріоритетним для всіх учасників процесу повинно бути забезпечення захисту прав і свобод людини та громадянина відповідно до Конституції та інших законів України, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших осіб); 2) законності (процесуальна діяльність провадиться виключно на підставі та відповідно до Конституції, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів. При цьому органи та посадові особи Антимонопольного комітету України повинні розглядати кожну справу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, іншими законами України); 3) рівності перед законом (жодному з учасників процесу не надаються будь-які переваги перед іншими учасниками щодо використання зумовленої його процесуальним становищем можливості взяти участь у розгляді та прийнятті рішень у заявах і справах; 4) об’єктивності (провадження процесуальної діяльності повинно забезпечувати всебічне, повне та об’єктивне з’ясування всіх фактичних обставин при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та прийнятті рішень); 5) пропорційності (відповідності) (процесуальні засоби повинні використовуватися у мінімальній, але достатній для досягнення цілей провадження кількості. При цьому має забезпечуватися рівновага між публічними та приватними інтересами учасників із метою уникнення конфлікту між ними); 6) безпосередності (гарантується можливість участі фізичних і юридичних осіб у провадженні у справах, а також безпосереднього вивчення та проведення оцінки доказів органом Антимонопольного комітету України, який приймає рішення по заяві або у справі); 7) гласності (гарантується відкритість провадження у справі для всіх фізичних і юридичних осіб. При цьому не допускається розголошення інформації, яка міститься у заявах і справах, якщо вона становить державну або іншу таємницю, що охороняється законом, а також інформації, яка може зашкодити об’єктивному розгляду заяви або справи чи заподіяти шкоду інтересам особи).
9. Невідповідність окремих приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення нормам, які містяться у Законах України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції» та «Про захист від недобросовісної конкуренції», не дає змоги досягти відповідного рівня дисципліни посадових осіб та працівників – суб’єктів правопорушень у сфері захисту економічної конкуренції, врегулювати та взаємоузгодити механізм застосування заходів адміністративної відповідальності до порушників законодавства про захист економічної конкуренції. У зв’язку з цим, пропонуємо на законодавчому рівні визнати суб’єктів господарювання – юридичних осіб, суб’єктами адміністративного проступку; передбачити в Кодексі України про адміністративні правопорушення відповідальність за створення перешкод уповноваженим особам Антимонопольного комітету України у проведенні перевірок; надати органам Антимонопольного комітету України право виносити постанови про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень.
10. Необхідно на законодавчому рівні передбачити особливості набрання законної сили рішеннями органів Антимонопольного комітету України. Враховуючи положення законодавства про захист економічної конкуренції та загальну теорію процесів, вбачається за доцільне доповнити статтю 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» новою частиною такого змісту: «Рішення Антимонопольного комітету України набирає законної сили після закінчення двохмісячного строку з дня його отримання. У разі оскарження такого рішення до суду, воно набирає законної сили після розгляду судової справи».
При цьому, з огляду на свідоме затягування суб’єктами господарювання судових процесів та існуючої тривалості виконавчих проваджень, необхідно розробити ефективний механізм виконання рішень органів Антимонопольного комітету України про накладення штрафу за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У зв’язку з цим, вважаємо за доцільне внести зміни до таких законів України:
1. У статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»:
а) частину третю доповнити новим абзацем такого змісту: «З метою забезпечення виконання рішення про накладення штрафу орган Антимонопольного комітету України має право прийняти рішення про накладення арешту на кошти відповідача у сумі, що дорівнює розміру накладеного штрафу, яка надсилається відповідачу та відповідному банку»;
б) частину восьму доповнити новим абзацем такого змісту: «На підставі документів, що підтверджують сплату штрафу, орган Антимонопольного комітету України приймає рішення про зняття арешту з коштів відповідача, яке надсилається відповідачу та відповідному банку».
2. У статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»:
а) частину першу після слів «державного виконавця» доповнити словами «рішенням органу Антимонопольного комітету України»;
б) частину другу доповнити новим реченням такого змісту: «Накладення арешту на кошти, за рішенням органу Антимонопольного комітету України, не є перешкодою для здійснення видаткових операцій, пов’язаних зі сплатою суми штрафу, який забезпечується таким рішенням».
11. Запропоновано переглянути правову природу відповідальності у вигляді накладення штрафів органами Антимонопольного комітету України та нарахування пені за їх несвоєчасну сплату, з огляду на їх грошовий характер, зарахування лише до державного бюджету та закріплення у вітчизняному законодавстві поняття фінансової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності.
Для підвищення прозорості та забезпечення послідовності, неупередженості діяльності Антимонопольного комітету України вважаємо за необхідне розробити Рекомендації стосовно розмірів накладення штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в яких передбачити пом’якшуючі та обтяжуючі обставини, можливість їх врахування при визначенні розміру штрафу, наприклад, визнання відповідачем факту порушення, в тому числі, добровільне його припинення, скрутний фінансовий стан відповідача, коротку тривалість порушення, повторність порушення тощо.
12. Аналіз судової практики щодо застосування законодавства про захист економічної конкуренції свідчить, що переважно суди зупиняються на перевірці обґрунтованості та вмотивованості рішень органів Антимонопольного комітету України – і це є закономірним. Такі питання, як межі ринку, ринкова влада та подібні, і не повинні встановлюватись судом – це компетенція органів Антимонопольного комітету України.
Узагальнення судової практики застосування законодавства про захист економічної конкуренції є, по-перше, необхідною складовою забезпечення ефективного результату правового регулювання, по-друге, – розкриває підходи у правозастосуванні, забезпечує прозорість законодавства і передбачуваність його застосування, дозволяє відслідкувати його ефективність і своєчасно вносити відповідні корективи до правового регулювання чи правозастосовної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов В., Лукьянец Д. О правовой природе административной ответственности / В. Аверьянов, Д. Лукьянец // Юридическая практика. – 2001. – № 18. – С. 7.
2. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. / А.Б. Агапов – М.: «Статут», 2000. – 251 с.
3. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: В 2-х т., Т. 1. Заг. частина / Ред. В.Б. Аверянов. – К.: Юридична думка. 2004. – 584 с.
4. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов та ін. – К.: Вид-во «Юридична думка», 2007 – 591 с.
5. Адміністративне право України. Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Паращук та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
6. Алёхин А.П. Административное право Российской Федерации / А.П. Алёхин – М.: «Зерцало», 1997. – 269 с.
7. Бакалінська О.О. Захист економічної конкуренції: організаційно-правові засади державного управління: Дис. канд. юр. наук: 12.00.07 / О.О. Бакалінська. – КНТЕУ – 2003. – 210 с.
8. Бакалінська О.О. Конкурентне право: навч. посіб. / О.О. Бакалінська. – К.: Київ. націон. торгово-економічний ун-т, 2010. – 388 с.
9. Бахрах Д.Н. Административная ответственность. Учебное пособие / Д.Н. Бахрах – М., 1999. – 112 с.
10. Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник для вузов / Д.Н. Бахрах – М., 2000. – 607 с.
11. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов / Д.Н. Бахрах – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 368 с.
12. Біла Л.Р. Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / Л. Р. Біла. – ОДУ ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 1995. – 24 с.
13. Білоус В.Т. Координація управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю (адміністративно-правовий аспект): автореф. дис... докт.. юр. наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2004.
14. Бильденс А. Основные черты германского и европейского антимонопольного права / А. Бильденс // Основы немецкого торгового и хозяйственного права. – М.: Бек, 1995. – С. 63–75.
15. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспект лекцій / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, А.Т. Комзюк. – Х.: Укр. юрид. академія, 1994. – 44 с.
16. Битяк Ю.П. Адміністративне право України / Ю.П. Битяк– Х.: Право, 2000. – 350 с.
17. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки / І. Бондаренко // Право України. – 2003. – № 4. – С. 18–21.
18. Борисенко З. Контроль за наданням державної допомоги в ЄС / З. Борисенко // Праці науково-практичної конференції за міжнародною участю «Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції». – К.: УАДУ, 2003.
19. Борисенко З. Система відповідальності за порушення конкурентного законодавства / З. Борисенко // Економіка України. – 2003. – № 6 . – С. 19–26.
20. Борсук Н.Я. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання як один із видів порушення законодавства про захист економічної конкуренції / Н.Я. Борсук // Наше право. – 2010. – № 2(ч. 2). – С. 102–107.
21. Борсук Н.Я. Проблемні питання кваліфікації дій замовників конкурсних процедур закупівлі / Н.Я. Борсук // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 3. – С. 90–94.
22. Борсук Н.Я. Актуальні проблеми виявлення та припинення анти конкурентних дій органів влади / Н.Я. Борсук // Європейські перспективи. – 2011. – № 1. – С. 148–153.
23. Борсук Н.Я. Міжнародні аспекти формування конкурентного законодавства / Н.Я. Борсук // IV наукові читання, присвячені пам’яті В.М. Корецького: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. / Київський ун-т права НАН України. – К.: Вид-во Європейського університету, 2011. – 480 с.
24. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории) / С.Н. Братусь. – М.: Городец-издат, 2001. – 208 с.
25. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции / И.И. Веремеенко – М.: Юрид. лит., 1975. – 192 с.
26. Воронова Л.К. та ін. Фінансове право / Л.К. Воронова та ін. – Х., 1998. – С. 282–285.
27. Гладун З.С. Адміністративне право України. Навчальний посібник. / З.С. Гладун. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 579 с.
28. Головач А.В., Онишко О.В., Мулявка Д.Г. Правові засади регулювання податкового боргу в Україні: монографія] – Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2011. – 174 с.
29. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття) / Голосніченко І.П. – К.: МАУП. – 49 с.
30. Гончарук С.Т. Основи адміністративне право України. Навчальний посібник / С.Т. Гончарук – К.: «Генеза», 2000. – С. 90.
31. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – № 19–20, № 21–22. – Ст. 144.
32. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
33. Гусак М., Білоусова Н. Про негаразди в антимонопольному законодавстві та практиці його застосування / М. Гусак, Н. Білоусова // Бізнес, 2000. – № 34 (397). – С. 90–97.
34. Ерёменко В.И. Антимонопольное законодательство зарубежных стран / В.И. Еременко // Государство и право. – 1995. – № 9. – С. 110–111.
35. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения / М.И. Еропкин // Вопросы административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 60–68.
36. Ефективність державного управління. Практикум. Випуск 2. Конкурентна політика. / За загальною редакцією І. Розпутенка. – К.: К.І.С., 2003. – 253 с.
37. Жумагулов М.І. О сущности и понятии административно-правового принуждения / М.І. Жумагулов // Государство и право. – 2006. – № 10. – С. 22–30.
38. Журик Ю.В. Порядок розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України / Ю.В. Журик // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 7. – С. 14–17.
39. Журик Ю.В. Антимонопольно-конкурентне право України. / Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 272 с.
40. Забарний Г. Г., Калюжний Р.А., Терещука О.В., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Посібник для підготовки до іспитів. – К.: Вид. Поливода А.В., 2001. – 194 с.
41. Зуб И.О. О правовой природе финансовых санкций / И.О. Зуб // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 3. – С. 8.
42. Іванський А.Й. Фінансово-правова відповідальність: теоретичний аналіз: монографія / А.Й. Іванський. – Одеса, Юридична література, 2008. – 504 с.
43. Інформаційний лист від 26.12.2005. Верховний Суд України. – № 3.2. – 2005. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.court.gov.ua.
44. Кант И. Критика практического разума. / Кант И. – СПб. – 1995. – 286 с.
45. Каплунов А.И. О понятии административного принуждения как отраслевого вида административного принуждения / А.И. Каплунов // Известия высших учебных заведений / Сер. Правоведение. – № 3. – 2004. – С. 118–126.
46. Касьяненко Л.М., Авдєєв В.С. Правові засади взаємодії органів прокуратури та органів контрольно-ревізійної служби України у контрольному процесі / Л.М. Касьяненко, В.С.Авдєєв // Науковий вісник Національного університету ДПС України. – № 49. – 2010. – С. 135–140.
47. Кізіма Н.В. Деякі питання правового регулювання застосування адміністративних стягнень // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип. 13. – К., 2002. – С. 275–283.
48. Кованич В.Е. Антитрестовское законодательство и экономика / В.Е. Кованич – М., 1994. – С. 115–185.
49. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35–36, № 37. – Ст. 446.
50. Кодекс законів про працю України: Закон № 322-VIII (322а-08) від 10.12.71 // Відомості Верховної Ради України. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
51. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
52. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус в публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації / Т.О. Коломоєць. – Запорізький держ. Ун-т. – Запоріжжя: Поліграф, 2004. – 403 с.
53. Коломоєць Т.О. Класифікація заходів адміністративно-правового примусу / Т.О. Коломоєць // Право України. – 2003. – № 2. – С. 105–110.
54. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник / В.К. Колпаков – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 289 с.
55. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктна законотворчість: поняття і функції / В.К. Колпаков // Право України. – 2002. – № 6. – С. 25–31.
56. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
57. Коментар до Закону України «Про захист економічної конкуренції» на основі порівняльного аналізу з правилами конкуренції ЄС / Шрьотер Г., Крайс Г., та ін. – Альфа-Прайм. – 2006. – 441 с.
58. Коментар до Конституції України / Авер’янов В.Б., Бойко В.Ф., Берденюк В.І., Ворсіанов Г.Т., Гринчишин В.А. – Верховна Рада України, Інститут законодавства / В.Ф.Опришко (ред.). – К., 1996. – 368 с.
59. Комзюк В.Т. Про статус митних органів / В.Т. Комзюк // Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 11–12 квітня 2003 року. – Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 2003. – С. 24–26.
60. Комзюк А.Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні. Дис. д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.07 / А.Т. Комзюк . – Націон. університет внутрішніх справ. – Х., 2002 – 408 с.
61. Конкурентне право та політика в Україні: Огляд ОЕСР (00 2008 IN 3P1). – № 88923. – OECD, 2008.
62. Конституція України від 28 червня 1996 р. (зі змін. та доп.) // Відомості Верховної Ради України – 1996 р. – № 30 – Ст. 141.
63. Консульський Регламент ЄС № 1/2003. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mis.ueplac.kiev.ua/ua/acquis/competition/item_24.
64. Концептуальні засади системи захисту економічної конкуренції – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.amc.gov.ua.
65. Концепція Конкуренційного процесуального кодексу: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2002 року № 145-р // Офіційний Вісник України вiд 05.04.2002. – 2002. – № 12. – С. 137. – Ст. 607. – Код акту 21931/2002.
66. Корчак Н.М. Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності. Дис...канд. юр. наук: 12.00.04 / Н.М. Корчак. – Київський університет iм. Тараса Шевченка. – К., 1996. – 206 с.
67. Костусєв О. Конкуренція – серце ринкової економіки / О. Костусєв // Конкуренція. Вісник Антимонопольний комітет України. – 2002. – № 1. – С. 2.
68. Костусєв О., Пугачова М. Стан конкурентного середовища в економіці України / О. Костусєв, М. Пугачова // «Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України» – № 3 (30) – 2008.
69. Котельникова Е.А. Административное право: Учебное пособие. / Е.А. Котельникова. – изд. 2-е, доп. и допол. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. – 320 с.
70. Кротюк В., Іоффе А., Лук’янець Д. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблема співвідношення / В. Кротюк, А. Іоффе, Д. Лук’янець // Право України. – 2000. – № 5. – С. 29– 33.
71. Кузьмина С.А. Механизм защиты интересов субъектов хозяйствования от недобросовестной конкуренции / С.А. Кузьмина – Донецк: Ин-т экономико-правовых исследований НАН Украины, 1999. – 35 с.
72. Кузьміна С.А. Захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції: Автореф. дис... канд.юр. наук 12.00.04 / С.А. Кузьміна. – Ін-т економіко-правових досліджень НАН України. – Донецьк, 2000. – 18 с.
73. Лилак Д.Д. Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у сфері економічних відносин (колізії теорії і проблеми практики) / Д.Д. Лилак // Право України. – 2000. – № 1. – С. 24–25.
74. Лук’янець Д. Правова природа і особливості відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції / Д. Лук’янець // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 8. – С. 78–80.
75. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія / Д.М. Лук’янець – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
76. Мамутов В. К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / В. К. Мамутов, О.О. Чувпило – К.: Ділова Україна, 1996. – 352 с.
77. Матеріали семінару «Стан та перспективи розвитку адміністративного права: законодавство, наука, освіта» / (Львів, 12–13 жовтня 2001 p.). – Частина II. Німеччина та Республіка Польща. – Львів, 2001.
78. Мельник І.В. Застосування заходів адміністративного примусу в умовах розбудови правової держави. / І.В. Мельник. – К., 2004. – 22 с.
79. Мельник Н.И., Хавронюк Н.И. Сфера дозволенного сужается. Еще один шаг к правовому государству? / Н.И. Мельник, Н.И. Хавронюк // Зеркало недели. – 2004. – № 38 (513). – С. 6.
80. Мельник С.Б. Монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання на ринку: Дис. …канд. юрид. наук / С.Б. Мельник. – Одеса, 2001. – 192 с.
81. Мельниченко О.І. Політика і конкуренція / О.І. Мельниченко // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. – 2002. – № 1. – С. 13–15.
82. Мельниченко О.І. Про практику застосування арбітражними судами конкурентного законодавства / О.І. Мельниченко // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 2. – С. 38–52.
83. Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затверджена Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р. N 49 та зареєстрована в Міністерств юстиції України 1 квітня 2002 р. за N 317/6605 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0317-02.
84. Мулявка Д.Г., Онишко О.В. Пріоритетні напрямки адаптації податкового законодавства до міжнародних норм права у сфері погашення податкового боргу / Д.Г. Мулявка, О.В. Онишко // Наше право. – 2008. – № 2. – С. 103–107.
85. Настанови Комісії ЄС № 2006/С 210/02 щодо методики встановлення штрафів – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mis.ueplac.kiev.ua/ua/acquis/competition/item_24.
86. Ніжнік М., Денисенко С. Кримінальна відповідальність за картелі – необхідність чи альтернатива? / М. Ніжнік, С. Денисенко // Газета «Правовий тиждень» № 39(165) 29 вересня 2009 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.usdp.kiev.ua/?mid=157&action...id.
87. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов / В.С. Нерсесянц – М., 2003. – 79 с.
88. Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 22.10.2008 № 01-8/634. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua
89. Повідомлення Комісії про розгляд скарг Комісією щодо застосування Статей 81 та 82 Договору ЄС № 2004/С 101/05 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mis.ueplac.kiev.ua/ua/acquis/competition/item_24.
90. Податковий кодекс України: Закон України N 2755-VI, 02.12.2010 // Офіційний Вісник України. –2010. – № 92 від 10.12.2010. – Ст. 3248.
91. Пономарьов О.В. Адміністративно-правовий статус Антимонопольного комітету України: автореф. дис. канд. юр. наук: 12.00.07 / О.В. Пономарьов. – Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України. – К., 2010. – 19 с.
92. Попович В. М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки: автореф. дис. докт. юр. наук: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / В. М. Попович. – К., 2002.
93. Постанова ВРУ 3640/П1 від 18.05.2004 про неприйнятність проекту Закону України про забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України р. № 3640 від 18.06.2003. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua/pls/.../webproc4_1?id.
94. Постанова Вищого господарського суду України від 07.10.2008 у справі № 10/1335-НМ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
95. Постанова Вищого господарського суду України від 08.11.2005 у справі № 17-1-34-17/02-11228. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
96. Постанова Вищого господарського суду України від 10.03.2009 у справі № 18/375-48/355-14/7. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
97. Постанова Вищого господарського суду України від 10.03.2009 у справі № 18/376-48/354-32/332. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
98. Постанова Вищого господарського суду України від 13.11.2007 у справі № 2-24/1109-2007. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
99. Постанова Вищого господарського суду України від 17.03.2009 у справі № 2-24/2418-2008. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
100. Постанова Вищого господарського суду України від 17.06.2008 у справі № 5/744-07. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
101. Постанова Вищого господарського суду України від 19.05.2009 у справі № 7/193. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
102. Постанова Вищого господарського суду України від 20.05.2008 у справі № 16/813/07. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
103. Постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2009 у справі № 2-31/5699-2008. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
104. Постанова Вищого господарського суду України від 23.06.2009 у справі № 30/16-09. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
105. Постанова Вищого господарського суду України від 29.01.2008 у справі № 11/206-07. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
106. Постанова Вищого господарського суду України від 29.05.2007 у справі № 1/1814. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.court.gov.ua.
107. Пояснювальна записка до проекту Закону України р. № 3640 від 18.06.2003 (щодо забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua/pls/.../webproc4_1?id.
108. Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ): Розпорядження Антимонопольного комітету від 19.04.1994 N 5 (зі змінами), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 р. за N 90/299. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.amc.gov.ua.
109. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 року № 3659-XII (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50. – Ст. 472.
110. Про забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України: Проект Закону України, р. № 3640 від 18.06.2003. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua/pls.
111. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії: Проект Закону, р. № 3577 від 29.12.2008: – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=34105.
112. Про внесення змін до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (щодо оптимізації складу): Проект Закону, р. № 9316 від 19.10.2011. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua/pls.
113. Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції»: проект Закону України (реєстр. № 3436 від 04.12.2008 р.) – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua/pls.
114. Про внесення змін до Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо забезпечення доказів у справах, які розглядаються органами Антимонопольного комітету України: Проект Закону, р. № 2508 від 28.11.2011. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua/pls.
115. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року N 3781-XII (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
116. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
117. Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 року № 1629-IV (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
118. Про засади запобігання та протидії корупції: Закон України № 1506-VI (1506-17) від 11.06.2009 // ВВР. – 2009. – № 45. – Ст. 691.
119. Про затвердження Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацію): Розпорядження Антимонопольного комітету від 19.02.2002 N 33-р (зі змінами), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 березня 2002 р. за N 284/6572 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 13 від 12.04.2002. – Ст. 679.
120. Про затвердження Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання (Положення про узгоджені дії): Розпорядження Антимонопольного комітету від 12.02.2002 N 26-р (зі змінами), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 2002 р. за N 238/6526 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 11 від 29.03.2002. – Ст. 542.
121. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 року № 236/96-ВР (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.
122. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 року № 2210-III (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради. – 2001 р. – № 12. – Ст. 64.
123. Про здійснення державних закупівель: Закон України від 1 червня 2010 року № 2289-VI (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 33. – Ст. 471.
124. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
125. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 21 грудня 2006, № 514-V. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://portal.rada.gov.ua/control/uk/publish/article/news_left?art_id=85461&cat_id=37486.
126. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 року № 2460-XII (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
127. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України від 18 лютого 1992 року № 2132-XII (Закон втратив чинність на підставі Закону № 2210-III (2210-14) від 11.01.2001, ВВР, 2001, № 12, ст. 64) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 21. – Ст. 296.
128. Про Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції: Розпорядження Антимонопольного комітету від 25.12.2001 N 182-р (зі змінами), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2002 р. за N 139/6427 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 7 від 01.03.2002. – Ст. 323.
129. Про Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України: Розпорядження Антимонопольного комітету України № 32-р від 23.02.2001 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi bin/laws/main